Неврологія

Ноотропные препараты применяются в клинической практике более 40 лет. По определению ВОЗ, к этой группе относятся лекарственные средства, способные оказывать прямое активирующее влияние на процессы обучения, улучшающие память и умственную деятельность а также повышающие устойчивость головного мозга (ГМ) к агрессивным воздействиям. Авторы: Кузнецова В.В., Егорова М.С.

Ноотропные препараты применяются в клинической практике более 40 лет. По определению ВОЗ, к этой группе относятся лекарственные средства, способные оказывать прямое активирующее влияние на процессы обучения, улучшающие память и умственную деятельность а также повышающие устойчивость головного мозга (ГМ) к агрессивным воздействиям. Авторы: Кузнецова В.В., Егорова М.С.

Согласно имеющимся данным, распространенность фибромиалгии составляет 0,7-3,2% от общей численности населения. Данное состояние характеризуется наличием хронической генерализованной доброкачественной скелетно-мышечной боли, этиология которой до конца не ясна. Фибромиалгия является достаточно частой жалобой и вызывает высокий уровень потери трудоспособности, что влечет за собой значительные экономические затраты.

В связи с ростом случаев острых черепно-мозговых повреждений также увеличивается и количество их последствий, не всегда соответствуют тяжести течения острого периода травмы. В патогенезе отдаленных последствий легкой закрытой черепно-мозговой травмы (ЛЗЧМТ) большое значение имеют нарушения взаимодействия структур энергетической и регуляторной систем мозга - гипоталамомезенцефальни структуры, лимбическая система, медиобазальных отделы фронтальных долей мозга, что обуславливает предпочтение в клинической картине проявлений синдрома вегетативной дисфункции (СВД), нарушений поведения (ПП) и интеллектуальных особенностей ребенка. Авторы: Кирпичева Н.Б., Шаповалов А.Г. 

Дисфункция гипоталамуса (ДГ) - это нейроэндокринная патология, ранее описанная неврологами под термином «Вегето-сосудистая дистония» (ВСД) еще в 1972 году. Основой патогенеза вегетативной дисфункции, или ВСД, является нарушение интегративной деятельности надсегментарных вегетативных структур (лимбико-ретикулярного комплекса) с развитием дезинтеграции вегетативных, эмоциональных, сенсорно-моторных, эндокринно-висцеральных соотношений и нарушением цикла «сон-активность» и, как следствие, нарушением циркадного ритма гормонов и системы «обратной связи» гормональной регуляции. Автор: В.М. Пилипенко

Контроль поведенческих расстройств у лиц с умственной отсталостью по-прежнему остается важной проблемой. Традиционно, для облегчения или уменьшения серьезных поведенческих проблем использовались антипсихотические средства и транквилизаторы. Однако в связи с тяжелыми побочными эффектами был сделан акцент на сокращении и даже отказе от их применения с заменой на более безопасные препараты. Клинические исследования

В 2000 и 2001 гг было проведено исследование, в котором участвовали 40 пациентов с диабетической полинейропатией. Они принимали препарат на основе пиримидиновых нуклеотидов под названием НУКЛЕО ЦМФ ФОРТЕ. Пациенты принимали 2 капсулы два раза в день в течение 3 месяцев. Неврологическое состояние пациентов оценивалось с помощью Невропатической шкалы нетрудоспобности (NDS), скорости проводимости n.peroneus и n.saphenus externus, а также восприятие боли – в соответствии с визуальной аналоговой шкалой. Автор: Д.Мюллер

Вертеброгенные поражения нервной системы считаются самыми распространенными хроническими заболеваниями человека, которые составляют подавляющую долю от всех заболеваний периферической нервной системы. Причиной их возникновения (о чем указывает название) является патология позвоночника - одна из самых актуальных проблем современной медицины, чаще всего проявляется остеохондрозом. Учитывая многочисленные неврологические осложнения, она существенно ухудшает качество жизни, приводит к инвалидизации. Автор: Коваленко О.Э.

Уридин и цитидин – это химические соединения, относящиеся к семейству пиримидиновых нуклеотидов, одному из четырех основных классов биологических молекул (наряду с углеводами, липидами и белками), выполняющих фундаментальные функции в клеточном метаболизме. Они являются компонентами нуклеиновых кислот, участвуют в процессах транскрипции и трансляции, осуществляют внутриклеточную сигнализацию, нейротрансмиссию и транспорт продуктов промежуточного метаболизма. Авторы: Демецкая А. 

Цель: сравнить клиническое течение и эффективность лечения переломов нижней челюсти, сопровождающихся повреждением нижнеальвеолярного нерва, с использованием общепринятой схемы лечения, дополненной использованием препарата «Нуклео ЦМФ форте». Авторы: О.С. Барило, Р.Л. Фурман

Проанализированы закономерности восстановления глазодвигательных нарушений и расстройств зрительных функций у 210 больных с аневризмой сосудов головного мозга. Использование предложенного комплекса восстановительного лечения больных после операции способствовало значительному улучшению их состояния. Авторы: Жданова В.М., Задояный Л.В. Скорохода И.И., Эгорова К.С., Нурудин Шахин 

Среди демиелинизирующих заболеваний нервной системы чаще всего встречаются рассеянный склероз (РС) и хронические воспалительные демиелинизирующие полинейропатии. Кроме типичных симптомов поражения белого вещества центральной нервной системы (ЦНС), в 6,8% случаев выявляют симптомы повреждения периферической нервной системы (ПНС), которые чаще всего расцениваются как «нетипичные» признаки демиелинизирующего процесса. В генезисе этих нарушений, возможно, имеет значение вторичное поражение мотонейронов Рона передних рогов и нарушения вегетативной иннервации. Клинические исследования 

Протективное действие Гидросмина при гипоксии мозга было исследовано при помощи трех экспериментальных моделей. Введение Гидросмина либо интраперитонеально, либо перорально, стимулировало значительное увеличение средней продолжительности жизни мышей в модели аноксической гипоксии и у крыс в модели гемической гипоксии. Превентивное лечение крыс Гидросмином (100 мг/кг/сут) в течение трех недель привело к значительному снижению тяжести повреждения после ишемии головного мозга, вызванного эмболией с микросферами. Эффективность антигипоксического воздействия Гидросмина была одинаковой по отношению к эффективности, которая развивалась либо посредством введения Пирацетама, либо экстракта Гинкго Билоба. Авторы: А. Кинтана, Е. Рачка.

Венозная система головного мозга представлена поверхностными и глубокими венами, синусами твердой мозговой оболочки, венами-выпускниками и сплетениями основания черепа. На поверхности каждого полушария в мягкой мозговой оболочке расположены поверхностные вены. Поверхностные вены проходят преимущественно через паутинную оболочку и впадают в венозные синусы. Глубокие вены мозга собирают кровь от белого вещества полушарий, ядер основания мозга, стенок желудочков, сосудистого сплетения моз-га и несут кровь в прямой синус, затем в поперечный и сигмовидный синусы, которые являются основными коллекторами, которые выводят кровь. Авторы: Кузнецова С.М., Шульженко Д.В.

У статті висвітлені основні патогенетичні механізми розвитку тромбозів, як артеріальних, так і венозних, у пацієнтів з COVID-19. Ускладнення, що розвиваються у таких пациентів, мають вкрай важливе значення у випадку наявності судинних факторів ризику, що значуще підвищує ризик розвитку таких судинних подій, як гострий ішемічний інсульт. Механізм тромбофілії у хворих на COVID-19 включає пряму активацію факторів згортання крові, тому антитромбоцитарні препарати не в змозі запобігти розвитку тромбозів, тоді як судинні фактори ризику та виражена запальна реакція викликають розвиток судинних подій. Актуальною є оптимізація антитромботичної терапії у пацієнтів з COVID-19 із судинними факторами ризику. Трифлузал — антитромбоцитарний препарат, що має найкращі характеристики для таких пацієнтів. Тріщинська М.А., Кононов О.Є., Бельська І.В. Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Зазвичай під пароксизмальними станами розуміють епілепсію, синкопальні стани, транзиторні ішемічні атаки тощо. Проте часом дисфункціональні розлади, поширеність яких щороку зростає, можуть сильніше вплинути на якість життя пацієнта, ніж органічна патологія. Іпохондрія – це хворобливий стан людини, який характеризується занепокоєнням, надмірним страхом за своє здоров’я та нерідко супроводжується маячними ідеями. Якщо для більшості структурних захворювань існує або розробляється специфічна терапія, то принципи лікування іпохондрії майже не зазнали змін, що впливає на якість наданої пацієнтам допомоги. Свої рекомендації щодо цієї проблеми на науково-практичній онлайн-конференції «Пароксизмальні стани», що відбулася 2 жовтня, представив завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, доктор медичних наук, професор Михайло Михайлович Орос.

Вертеброгенні больові синдроми займають одне з провідних місць в усіх країнах світу як за поширеністю, так і за кількістю днів непрацездатності. Найбільш частою формою вертеброгенних больових синдромів є дискогенні радикулопатії

На остеохондроз припадає більше половини всієї захворюваності периферичної нервової системи. Приводячи до виникнення больового синдрому та порушення функцій периферичних нервів, дана патологія стає приводом для звернення до лікарів різних спеціальностей - від терапевтів, невропатологів до травматологів.

У квітні 2019 р. у Трускавці відбулася XXI міжнародна науково-практична конференція «Міждисциплінарні питання в сучасній неврології». З-поміж цікавих виступів увагу присутніх привернула лекція «Тривога та депресія: диференційна діагностика» доктора медичних наук, доцента, завідувача кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету, лікаря-невролога Михайла Михайловича Ороса. До вашої уваги представлено огляд цієї доповіді.

Розмежування епілептичних і неепілептичних нападів – важливе завдання практичної неврології та психіатрії. Помилкова диференційна діагностика псевдоепілептичних нападів спричиняє неадекватний підхід до ведення таких пацієнтів. Про психогенні неепілептичні напади (ПНЕН) розповідає доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри неврології, нейрохірургії та психіатрії Ужгородського національного університету Михайло Михайлович Орос.

До вашої уваги представлено доповідь доктора медичних наук, професора кафедри медичної психології, психосоматичної медицини і психотерапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця професора О.О. Хаустової на одній із наукових сесій конгресу. З урахуванням сучасного темпу життя, нестабільності соціального та економічного становища у країні, наявності гібридної інформаційної війни і зростання частоти тривожно-депресивних розладів тематика, яку порушила доповідач, була напрочуд актуальною. Автори: О.О. Хаустова  

Трифлузал (Дісгрен®) –це препарат, що структурно нагадує ацетилсаліцилову кислоту, але не є її похідним і має ряд значущих відмінностей в механізмі дії. Він застосовується більш ніж в 30 країнах світу і в 2008 р. був рекомендований до застосування Європейською асоціацією боротьби з інсультом (клас доказовості І, рівень А). Автори: Хосе Алварес-Сабін, Джуліан Гарсіа-Рафанель

Інтерес до ДП в останні роки значно зріс у зв'язку з дедалі більшим поширенням цієї патології, а також з тяжкістю і виразністю її клінічних проявів. ДП характеризується вираженим алгічним синдромом, рядом важких клінічних проявів з боку соматичного і/або вегетативного відділу периферичної нервової системи, що призводять до ранньої інвалідизації пацієнтів і значного погіршення якості життя хворих в цілому. Автори: Магалов Ш.І., Мамедгасанов Р.М., Халілова Д.М.

Розсіяний склероз - мультифакторальне аутоімунне захворювання, що вражає головний і спинний мозок і вимагає застосування в терапії лікарських засобів одновекторної дії. На групі пацієнтів нами був застосований препарат «Нуклео - ЦМФ форте», який забезпечує фосфатні групи, необхідні для об'єднання моносахаридів з церамідами для об’єднання цереброзидів і фосфатидних кислот, які складають основу сфінгомієліна і гліцерофосфоліпідів. Другим препаратом вибору став «ПК-Мерц», блокуючий глутаматні NMDA-рецептори, що є провідними в патогенезі аксональної дегенерації. Автори: Губарєв Ю. Д., Чефранова Ж. Ю., Яценко Є. А.

Патологія периферичного відділу нервової системи становить майже половину неврологічної захворюваності. Тривалість відновного періоду у таких хворих багато в чому визначається адекватністю проведених лікувальних і реабілітаційних заходів. У зв'язку з цим розширення арсеналу фармакологічних засобів, що використовуються в лікуванні даної категорії пацієнтів, викликає практичний інтерес у неврологів. Автори: Дзяк Л.А., Мізякіна Є.В., Хаітов П.А.

Комбінована терапія на основі нуклеотидів цитидину і уридину (Нуклео ЦМФ Форте) є ефективною альтернативою для лікування периферичних невропатій в повсякденній практиці. Це показали результати анкетного дослідження ефективності Нуклео ЦМФ Форте, проведені під керівництвом д-ра мед. Хуберта Хертерера, ортопеда і головного лікаря медичного центру Св. Хубертус. У процесі дослідження брали участь лікарі ортопеди, які на 176 випадках лікування і спостереження пацієнтів з люмбалгії, котрі брали Нуклео ЦМФ Форте, підтвердили швидке поліпшення симптоматики при значному зменшенні дози прийнятих нестероїдних протизапальних засобів. Автор: Д-р Хуберт Хертерер

Основну проблему діабетології, як медичну, так і соціальну, складають пізні ускладнення цукрового діабету (ЦД). Діабетична полінейропатія (ДПН) вважається частим ускладненням ЦД, її частота збільшується з віком і тривалістю захворювання. ДПН розвивається внаслідок ураження ендоневральних судин, що підтверджується наявністю взаємозв'язку між товщиною базальної мембрани цих судин і щільністю нервових волокон в периферичному нерві при ЦД [1]. Однак на сьогодні в арсеналі лікарів небагато активних компонентів, які б діяли на рівні периферичних нервів і сприяли їх фізіологічної регенерації [2]. Тому застосування фізіологічних піримідинових нуклеотидів можна вважати новим підходом в лікуванні периферичних нейропатій. Автор: Паньків В.І.

Тривожний стан є емоційним розладом, який викликаний тривогою або занепокоєнням про майбутні події, або в ситуації невизначеності. Ці фізичні зміни зазвичай супроводжуються органічними симптомами (психосоматичними захворюваннями). Автор: М. Мартінес Мендоса

Тривожно-депресивні розлади при больових синдромах - часте явище, яке вимагає індивідуального підходу до ведення таких пацієнтів. Призначення терапії, спрямованої на зниження рівня тривожності, грає важливу роль, особливо якщо мова йде про біль у спині. Автори: Свиридова Н.К.

Однією із судинних патологій, яка часто зустрічається у осіб похилого віку, є вертебробазилярна недостатність (ВБН). Основні симптоми цього захворювання включають: запаморочення, зміни в зорі, цервікокраніалгіі, гапоакузії і шум у вухах. Було проведено дослідження, в якому отримані обнадійливі результати щодо використання гідросміна в лікуванні всіх симптомів ВБН, особливо запаморочення, парестезії, шуму у вухах і цервікальних болів. В результаті було заплановано проведення дослідження впливу гідросміна на гіпоакузію і шум у вухах у пацієнтів, які страждають ВБН, у порівнянні в плацебо. Автори: Санчес Х.М., Фернандес Р.

Головний біль напруги є однією з основних причин, через яку пацієнти відвідують консультаційні кабінети лікарів. Головний біль цього типу повторюється з більшою або меншою частотою, час від часу і, як правило, стає хронічним. Автори: Д. Нуньєс Сінтас, С. Лопес Поуза