Про те, що проблема ХВН була добре знайома нашим пращурам, свідчать пам’ятники найдавніших цивілізацій і праці великих лікарів минулого. В Єгипті медики активно займалися лікуванням трофічних виразок – сліди цих впливів були виявлені у мумії з поховання, якому налічується більше 3500 років.
Зображення людей із забинтованими ногами ми знаходимо і в малюнках африканських племен і в розписах храмів перших християн. Такі корифеї медичної науки, як Гіппократ і Авіценна, присвячували цілі розділи своїх праць опису діагностики та лікування захворювань вен. Цю проблему не обійшли своєю увагою і їх знамениті послідовники – Амбруаз Паре, Парацельс, Теодор Більрот і ін.
Також в останні роки однією з причин, що призводять до розвитку ХВН, виділяють флебопатії – стан, при якому венозний застій може мати функціональний характер, що пов’язано зі зміною тоніко-еластичних властивостей венозної стінки під впливом ряду факторів. Це ортостатичні (синдром тривалих подорожей, синдром «ніжок крісла», синдром хакера), гормоноіндуковані (тривалий прийом гормональних контрацептивів, гормонозамісна терапія, також на тлі вагітності) і конституціональні (ідіопатичні) флебопатії. В окремих випадках хронічна венозна недостатність розвивається після травм. Існує ряд несприятливих факторів, при яких зростає ризик розвитку хронічної венозної недостатності. До них відносяться:
— Генетична схильність.
До розвитку патології призводить генетично обумовлена недостатність сполучної тканини,
яка стає причиною слабкості судинної стінки внаслідок нестачі колагену.
— Жіноча стать. Виникнення хронічної венозної недостатності обумовлено високим рівнем естрогенів, підвищеним навантаженням на венозну систему при носінні взуття на високих підборах, в також в період вагітності і пологів (пов’язано не тільки з підвищенням об’єму циркулюючої крові і з тиском венозних стовбурів, але і в першу чергу з гормональними і обмінними змінами в організмі жінки), а також більш високою тривалістю життя ….
Дізнатися детальніше про проблему – Pdf